“Люблю тебе. По нас стріляють!”, – це останнє, що встигла сказати телефоном Леся чоловіку.

“ЛЮБЛЮ ТЕБЕ. ПО НАС СТРІЛЯЮТЬ!”, – ЦЕ ОСТАННЄ, ЩО ВСТИГЛА СКАЗАТИ ТЕЛЕФОНОМ ЛЕСЯ ЧОЛОВІКУ. ЗА КІЛЬКА ГОДИН ДО ЦЬОГО ВІН ПОСАДИВ СВОЮ ДРУЖИНУ ТА МАЛЕНЬКУ ДОНЬКУ В МАШИНУ ДО ДРУЗІВ, ЯКІ ЇХАЛИ З ДЕМИДОВОГО. САМ АРТЕМ ЗАЛИШИВСЯ ДОПОМАГАТИ ІЗ ЕВАКУАЦІЄЮ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ. “Я НЕ ЗНАВ, ЩО РОБИТИ. Я МОЛИВСЯ, ВПЕРШЕ ВІДЧУВ СЕБЕ БЕЗПОРАДНИМ. І ТУТ МЕНІ ХТОСЬ НАПИСАВ У МЕСЕНДЖЕР – ВИЯВИЛОСЯ ЦЕ БУЛА ЛЕСЯ. ВОНА ЖИВА!”

З шести пасажирів вдалося вижити трьом: історія сім’ї, яка вирвалася з “пекла”, влаштованого окупантами на Київщині

Російські військові забрали життя тисяч мирних українців. Ворог опускається до підлості, яку неможливо зрозуміти – обстріл людей під час евакуації. Так сталося із Лесею, машину якої окупанти атакували під Гостомелем.

“Люблю тебе. По нас стріляють…”, – це останнє, що встигла сказати телефоном Леся своєму чоловікові Артему. За кілька годин до цього він посадив свою дружину та маленьку доньку в машину до друзів, які їхали з Демидового. Сам Артем залишився допомагати із евакуацією місцевих жителів.

Як пізніше стало ясно, автомобіль, на якому сім’я намагалася втекти, обстріляли окупанти – і це незважаючи на обіцянки російської сторони дати “зелений коридор” для цивільних.

Внаслідок цього троє друзів Артема відійшли у інший світ на місці. Леся ледве встигла вибратися з палаючої машини та дістати звідти двох дітей – свою 10-місячну дочку Кіру та 3-річного сина подруги. У жінки – серйозна травма руки, у дівчинки – три металеві уламки у стопі.

Жінці з дітьми дала притулок родина з села Гаврилівка. Під звуки безперервних сирен вони просиділи у підвалі всю ніч. А на ранок рятувальники забрали постраждалих до Бородянки.

“Я не знав, що робити. Я молився, вперше відчув себе безпорадним… І тут мені хтось написав у месенджер – виявилося це була Леся. Вона сказала: “Артемочко, врятуйте нас”… Мені казали, що Лесі вже немає в живих, але через годину після рятувальної операції передзвонили та сказали, що вона жива”, – розповів батько сімейства.

Через 10 днів після обстрілу Леся ризикнула перевезти дітей до Львова. У дитячій лікарні досі проходить лікування Кіри. Медики з радістю констатують: уламки не загрожують життю дитини та не завдадуть шкоди руху стопи.

Тим часом у 8-й клінічній лікарні спеціалісти роблять все можливе, щоб зберегти Лесі руку – кисть у неї роздроблена, одного пальця немає. Фахівці із мікрохірургії фактично наново складають пальці матері. Попереду ще багато роботи – ряд операцій та довга терапія, кажуть медики.

Вже у Львові Артем зміг побачити свою доньку та дружину. Після пережитого чоловік дякує Богові за те, що зберіг найрідніших для нього людей, і не може пояснити собі: навіщо росіяни стріляли у мирних людей?!

Господи, бережи Україну! Бережи усіх нас!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *