Сидіти на підвіконні, їсти абрикосове бурштинове варення з банки, запивати чаєм. Гойдати засмаглою ногою і дивитися на захід сонця. Впустити з ноги тапок. Ворушити пальцями…
Бути щасливими. Сьогодні!
Йти вулицею з букетом свіжокуплених айстр, зариватися носом у їхні кудлаті верхівки.
Повертаючись додому, потрапити під дощ біля самого під’їзду, постояти, закинувши обличчя назустріч співучій небесній воді, а потім забігти додому, переодягнутися в сухе і, загорнувшись у плед або м’який халат на два розміри більше, пити гарячий чай і слухати як краплі стукають по підвіконню .
Розтирати кісточками полин, а потім нюхати пальці, які пахнуть літом — гіркувато, терпко, сонячно.
Іти босоніж по траві, коли колко, але не боляче.
У дитячому відділі обійматися з величезними м’якими іграшками, гладити їх по пузикам.
Їхати в машині, і дивитися, як дорога стелиться попереду, як над вечірнім шосе сідає переливчасто-руде сонце.
Слухати цикад.
Дивитися на великі близькі зірки.
Спати до упору, а потім прокидатися і якийсь час лежати та посміхатися, бо ще один день і життя.
Яке щастя — не прагнути постійно, не рватися зі шкіри, не змагатися, не доводити, а просто бути.
Бути щасливим.