Батько з маленьким сином йшли через гори. Хлопчик спіткнувся об камінь, впав, боляче вдарився і закричав:
– А-а-а-й!!!
І тут же почув звідкись з-за гори голос, який повторив за ним:
– А-а-а-й!!!
Цікавість перемогла страх, і хлопчик прокричав:
– Хто тут?
І отримав відповідь:
– Хто тут?
Розсерджений, він закричав:
– Боягуз!
І почув:
– Боягуз!
Хлопчик подивився на батька і запитав:
– Тату, що це?
Чоловік, посміхаючись, крикнув:
– Сину, я тебе люблю!
І голос відповів:
– Сину, я тебе люблю!
Чоловік крикнув:
– Ти – найкращий!
І голос відповів:
– Ти – найкращий!
Хлопчик був здивований і нічого не розумів. Тоді батько пояснив йому:
– Люди називають це луною, але в дійсності це є життя. До тебе повертається все, що ти говориш і робиш.
Мораль:
Наше життя – це просто відображення наших дій. Якщо хочеш більше любові від світу – віддавай більше любові оточуючим. Хочеш щастя – дай щастя тим, хто навколо тебе. Хочеш посмішки від душі – посміхнися від душі тим, кого знаєш. Це стосується всіх аспектів життя: воно нам повертаєте все, що ми йому даємо.
Наше життя – не збіг, а відображення нас самих.