Мудра людина, яка прожила ціле життя, розуміє, що треба жити одним днем і радіти кожному своєму БАЖАННЮ. Тому що з роками цих самих бажань чомусь стає все менше і менше.
Багато років тому, коли ще була живою моя мудра бабуся, вона якось сказала нам з мамою, коли ми вішали нові штори до Великодня, одну чудову річ… Штори були, за тогочасними мірками, супермодними: з асиметричними ламбрекенами, китичками, іншими прибамбасами… Вони ніяк не хотіли чіплятися до карнизів, падали нам на голову… ми лаялися, возилися, реготали, знову бралися до справи…
Слова мудрої бабусі
– Ще зовсім недавно я б до стелі стрибала, якби у мене з’явилися такі штори, — сказала бабуся, — а зараз ні найменшого бажання… Воно проходить, дівчата… бажання проходить. До всього. І до речей, і до людей…
Робіть все, поки у вас є на це бажання. Витрачайте гроші на дурниці — не економте! Дурниця дарує радість, а економія — ні. Куди збирати? На похорон? Ще нікого непохованим не залишили… Радійте, поки є радість… Любіть, поки хочеться…
Настає час, коли й тепла чужого не хочеться… Нічого вже не хочеться… Напевно, природа так спеціально робить, щоб ми спокійніше йшли, не чіплялися ні за речі, ні за людей…
Ось і я вже готова піти… А якби зараз могла повернутися у ваші роки, то жила б одним днем, і раділа кожному бажанню…
Бабусі давно немає. А я живу саме так: одним днем, і радіючи кожному бажанню…