Доля не любить здирників, жебраків і вічно незадоволених. Тих, хто голосно скаржиться і ниє…
Якщо у вас щось не виходить і ви не в змозі це змінити, тоді треба жити далі.
Доведеться прийняти відмову та будувати своє життя без того, що нам не дали. Не вимагати, не випрошувати, не злитися. Ну, не дали та не дали. У нас є багато чого іншого. І ми за це вдячні!
Зверху подивляться і схвалять таку гарну поведінку. І ще краще дадуть, аніж те, що ми просили. Звернуть увагу на виховану скромну дівчинку чи хлопчика, які не катаються по підлозі з вереском та не вимагають купити подарунок.
Може, Монсеррат Кабальє про це й не думала. Вона просто думала, що ніколи не вийде заміж. Вона вже стара – тридцять років. Ну, немає кохання у житті, зате є робота та чудовий голос.
Ось тут вона заміж і вийшла. За оперного тенора Бернабе Марті, який так пристрасно поцілував співачку на сцені, що вона ледь не втратила свідомість.
Непросто все було: Бернабе одружитися не був готовий. Але вона просто запропонувала порвати стосунки, якщо така справа. Це важко, але краще тоді розлучитися.
Тенор подумав, занудьгував, відчув всю силу свого кохання; зателефонував та призначив зустріч. І на колінах просив Мосеррат стати його дружиною, ось так!
…Вони прожили в коханні та злагоді 54 роки. То був щасливий шлюб.
Щастя часто приходить, коли на нього не чекаєш. Коли приймаєш себе і своє життя такими, якими вони є. І робиш те, що вмієш і любиш робити.
Доля не любить здирників жебраків і вічно незадоволених. Тих, хто голосно скаржиться та ниє. Якщо щось не виходить і це щось від нас не залежить, треба жити та співати. Або малювати. Або кар’єру робити. Або будинок зводити. Кохання призначене згори; так вважала Монсеррат Кабальє. Багато речей залежать не від нас. Але від нас залежить, чи гідно ми приймаємо відмову та невиконання бажання.
А в цьому вся справа іноді…