Дуже б хотілось, щоб ми якомога рідше з цим зустрічалися, берегли та цінувати те, що маємо до того, як можемо втратити…
Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.
Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.
Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, — відповів юнак.
Це дуже просто, — сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.
Заповнивши глечик по вінця, запитав:
— Цей глечик повний, чи не так?
— Так, — погодився юнак.
Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:
— А тепер глечик повний?
Юнак ствердно кивнув.
Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.Після цього дістав мудрець кухоль, повний води і вилив її в глечик до останньої краплі.
— Ось відповідь на твоє запитання, — сказав старець. — Велике каміння — це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, рідна земля, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.
Він хвильку помовчав, а відтак мовив:
— Дрібні камінці — це також важливі для тебе речі: робота, дім, матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають жодного значення.
Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:
Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі знайдуть своє місце у проміжках між ними.
Мудрець повернувся вже йти, коли заінтригований юнак запитав: «А для чого ж потрібна була вода?» – Радий, що ти запитав мене про це. А зробив так для того, щоб довести тобі, що, як би не було твоє життя зайняте, завжди є трохи місця для дозвілля.