В одній державі настільки вірили в провидіння, що у них був такий звичай: кожному засудженому на смерть перед стратою пропонувалося тягнути жереб долі. У мішечку були всього 2 листочка – «Життя» і «Смерть». Якщо засуджений витягав перший листок, його милували. Якщо другий – вирок тут же приводили у виконання.
Таким чином, у кожного засудженого була надія до самого останнього моменту, а у суддів був додатковий голос «згори» за або проти прийнятого ними рішення.
Так уже сталося, що один чоловік відкрив свою справу, вона стало потроху процвітати, а разом з успішністю, як це часто буває, з’явилися недоброзичливці. Вони спочатку наклепом домоглися арешту людини, а потім і підписання йому смертельного вироку.
Знаючи про те, що у засудженого завжди є шанс на порятунок, вони обманом викрали з мішечка листочок з написом «Життя» і додали другий листочок з написом «Смерть». Таким чином вороги не залишили людині жодного шансу врятуватися – який листочок він би не витягнув, його чекав смертельний вирок.
Але у людини були і друзі. Вони дізналися про підступи ворогів, проникли до засудженого до в’язниці і розповіли, що в мішечку на нього чекають два «смертельних» листочка. Друзі радили розповісти про це суддям і настояти на перевірці мішечка з жеребом. Але, як не дивно, засуджений зрадів цій звістці, попросив нікому про це не розповідати і повідомив, що це врятує його.
Друзі вже вирішили, що у нього перед смертю затьмарився розум, але він умовив їх зберігати мовчання. На наступний ранок чоловік витягнув жереб долі і його відпустили на свободу.
І друзі, і вороги, знаючи про два смертельні вироки в мішечку, дивувалися: як він зміг вийти з такого, здавалося б, безвихідного становища? А людина вчинила так: витягнувши листочок з мішечка, він, не читаючи, тут же проковтнув його. У суддів не залишалося іншого вибору, окрім як подивитися, який листочок залишився в мішечку. А так як там була «Смерть», то було офіційно встановлено, що чоловік витягнув «Життя».