Вас мучить совість? Заважає жити? Чи робити вигідні, але непорядні вчинки заважає? А якщо зробиш помилку, потім страждаєш і намагаєшся її виправити. Без совісті жити було набагато легше.
У оповіданні Марка Твена герой убив своє сумління. До того воно йому набридло! І спокійнісінько став чинити різні злочини, — йому нічого не заважало тепер. Але є одне важливе роз’яснення.
Найпростіший спосіб залишитися без свого Ангела, та взагалі без ангелів і без Творця, – це робити безсовісні вчинки. Совість можна вбити. Це не важко. Треба просто систематично робити безсовісні вчинки. Зрештою обмежувач зламається. Якщо топтати свою Совість, то вона загине. І більше не заважатиме.
Але Совість – це зв’язок із Ангелом. Який, у свою чергу, пов’язаний із Творцем. Якщо совість убити, знищити пияцтвом, підлістю, злістю та безчесними вчинками, це як телефон розбити. Або комп’ютер, через який здійснюється зв’язок.
Це не Ангел кидає людину. Це людина методично та систематично ламає систему зв’язку. І більше така людина не отримає ні підтримки згори, ні застережень, ні допомоги. Нічого не отримає. Бо нема кому її наставити на правдивий шлях. Система зламана. Вона сама її зламала.
У земному житті вона може жити цілком зручно та непогано. Навіть добре. Адже ця людина має величезну перевагу, її не обмежує совість.
Але Ангел більше не може допомогти. Ангели більше не пов’язані із цим персонажем. І тимчасові успіхи, процвітання, гроші все це можливо. Але кінець шляху визначено тепер. Дорога веде донизу, ніхто не подасть руку і не допоможе. Треба сподіватися лише на себе. І звертатися до Ангела безглуздо. Як говорити в іграшковий телефон.
Тож совість — це тягар. Тяжка рація навіть, а не телефон. Іноді вона боляче б’є струмом. Якщо ми щось робимо неправильно. Але через цю рацію ми отримуємо поради, підтримку та порятунок, ось у чому річ. Тому треба її берегти. І приймати сигнали, навіть якщо вони не надто приємні.