Якось один юнак давав інтерв’ю на високооплачувану посаду у велику поліграфічну компанію. Він пройшов першу співбесіду і збирався зустрітися з директором для вирішального інтерв’ю. Коли директор переглядав його резюме, воно було чудовим. Він запитав:
– Ви отримували стипендію в школі? Молодий чоловік відповів: “Ні”.
– Ваш батько платив за навчання?
– Так. – відповів він.
– Де працює ваш батько?
– Мій батько – коваль.
Директор попросив юнака показати йому свої руки. Він показав їх. Вони були дуже доглянутими.
– Ви коли-небудь допомагали своїм батькам з роботою?
– Ніколи, мої батьки завжди хотіли, щоб я навчався і читав більше книг. Крім того, тато може працювати краще за мене.
– У мене є прохання, коли ви підете додому сьогодні, підіть і помийте руки батькові, а потім приходьте до мене завтра вранці,- сказав його директор.
Молодий чоловік відчув, що його шанс отримати цю роботу був досить високим. Коли він повернувся додому, він запитав батька, чи дозволить він помити йому руки. Його батько відчув себе дивно, але був задоволений і з різноманітними відчуттями показав свої руки своєму сину. Юнак став мити руки батька.
Він раніше не помічав, що руки батька були зморшкуватими, і на них було багато шрамів. Деякі синці були настільки болючі, що батько здригався, коли він торкався до них.
Це був перший випадок, коли до нього прийшло розуміння, що означає для цих рук працювати кожен день, щоб оплачувати його навчання. Синці на руках були ціною, яку його батько платив за освіту, навчання і майбутнє свого сина.
Помивши руки батька та постоявши трохи в тиші, юнак почав прибирати майстерню батька. В ту ніч батько і син довго розмовляли. На наступний ранок він вирушив на прийом до директора. Директор помітив сльози в очах юнака і запитав:
– Чи можете ви розповісти мені, що ви зробили і що ви дізналися вчора у своєму домі?
– Я помимив руки батька і коли закінчив, залишився і прибрав його майстерню. – відповів він. – Тепер я знаю, що без моїх батьків я не був би тим, ким я є сьогодні. Допомагаючи своєму батькові, я зрозумів, як важко і складно робити все самостійно. Я усвідомив, наскільки важливо й цінно допомагати своїй родині.
На що директор відповів:
– Це те, що я шукаю в своїх людях. Я хочу найняти таку людину, яка може цінувати допомогу і працю інших людей, для якої гроші – не єдина мета в житті. Ви прийняті на роботу.
У дитини, якій все дається, чого вона хоче, розвивається почуття егоїзму. Вона ігнорує своїх батьків, ставлячи себе на перше місце. Чи правильно бути такими батьками? А може, ми подібною любов’ю маємо шанс зіпсувати своїх дітей?
Ви можете дати вашій дитині комфорт жити у великому будинку, їсти хорошу їжу, ходити на комп’ютерні класи, дивитися телевізор з великим екраном. Але коли ви миєте підлогу або фарбуєте стіну, дайте їй зробити те ж саме.
Це не тому, що у вас немає грошей, щоб найняти когось, а щоб навчити щось робити. Це тому, що ви хочете виховати її правильно. І незалежно від того, наскільки ви багаті, ви хочете, щоб вона це розуміла. Одного разу її волосся теж стане таким ж сивим, як у батька цього юнака.
Найголовніше, щоб ваша дитина навчилася цінувати працю та долати труднощі для досягнення успіху в будь-якій справі.